Тренер з вільної боротьби МОН розповiв про Унiверсiаду та турнір пам'яті Євгена Бусловича
- Андрію Володимировичу, ви є організатором Всеукраїнського турніру пам'яті срібного призера Олімпіади в Сіднеї - Євгенія Бусловича. Ви, особисто були близько знайомі? - Восени, ви супроводжували спортсменів-студентів на Універсіаді в Туріні, де українська команда зібрала відмінний урожай ...
- Спершу я був тренером у київськi міській раді «Динамо», потім перейшов працювати в міністерство освіти, ближче до спортивних шкiл, ближче до дітей. Міністерство освіти було близьким до спортивного клубу «Гарт», «Трудових резервiв», саме там тренувався Євген Буслович. Я прийшов у зал де він тренувався і зіткнувшись з ним, його колегами, його тренерами, я вивчив, зрозумiв це спортивний колектив. Тому вважаю цей турнір таким необхідним.
- Ви, якось згадували, що у Євгена було дуже багато планів щодо дитячого спорту. Які з них ви б хотіли втілити?
- Після того, як Євген закінчив свою спортивну кар'єру, він працював у різних спортивних клубах тренером, також продовжував боротися в спортивних клубах Німеччини. І продовжуючи свій спортивний шлях він хотів працювати з дітьми, зі збірною командою України. Хотів готувати збірні до міжнародних змагань, молодіжних, кадетських... Він хотів створити такий спортивний клуб, про який мріє створити кожен дитячий тренер в Україні. У цьому клубі повинен бути хороший спортивний зал, там має бути центр реабілітації, в комплексі повинні бути ігрові зали. І готель, і харчоблок, що б була можливість приймати спортсменів з ближнього зарубіжжя, а також спортсменів світового рівня. Саме цього він прагнув, хотів зробити борцівський спортивний фонд.
- Восени, ви говорили, що не змогли реалізувати всі задуми, щодо турнiру. Які плани на наступний турнір Бусловича?
- У минулому році ми зробили відкритий Всеукраїнський турнір, в якому можуть брати участь не тільки українські спортсмени, а й борці з сусідніх країн. Приїхали росіяни, представники Таджикистану, Грузії, Азербарджана. На майбутнє хочемо провести турнір у хорошому спортивному залі. Звичайно б хотілося палац спорту, але якщо не вийде, то є хороші спортивні зали тенісних кортів, спортивний зал КПІ, де проводиться безліч спортивних змагань. Сьогодні хорошим залом, вважається той зал, де можна покласти від трьох і більше килимів, де є трибуни, де можна розмістити почесних суддів і велику кількість вболiвальникiв.
- Чемпіонат був досить сильний, були представники з понад 30 країн, це говорить про те, що ЧС був дуже підготовлений. Складність була в тому, що у зв'язку з фінансовими проблемами, не було можливості провести збори, спорстмени готувалися на місцях, у своїх особистих тренерiв. Результат наших команд дійсно відмінний - хлопчики посіли друге загальнокомандне місце, а дівчата перше. Це крок вперед. ЧС проводитися через рік, в минулий раз Універсіада проходила в Греції, і наша команда зайняла 4 місце, але тоді ми поїхали не повним складом.
- Наскільки титуловані були наші суперники?
- Були чемпіони світу, призери олімпіади. Були неодноразові чемпіони Азіатських ігор. До того ж потрібно враховувати, що ми лідери і щодо наших спортсменів завжди більш суворе суддівство. Тому наші борці боряться своєю волею, своїм характером. На них завжди звертають увагу...