Тренер віце-чемпіона Європи Андрейцева розповів про свого підопічного

- Під час якої сутички, окрім фінальної,  на Чемпіонаті Європи ви хвилювались найбільше?
- Перша була легка, тому напевно на другій, коли Валерій боровся з чемпіоном Європи, призером світу Темрезовим з Азербайджану. Було дуже важко, на перших секундах він програв три бали, але потім виправив ситуацію на свою користь. Та й третій суперник, турок теж дуже сильний був, на минулому ЧС він був другим!


- Як налаштовували Валерія проти таких титулованих суперників? Адже Чемпіонат Європи це напевно суцільні нерви…
- Валера титулів не боїться, в нього дуже своєрідна психіка. Він завжди спокійний. Є люди, котрі дуже мандражують, не сплять ночами перед змаганнями. Це звичайно негативно впливає і на фізичну форму і на психологічний стан. Є спортсмени, які починають хвилюватися перед самим стартом. Я себе пам’ятаю, що перед стартом був такий спортивний мандраж, але вийшов на килим, потис руку і все минулося. У Валери такого немає, я йому кажу, не хвилюйся, лягай спати, перед сутичкою розбужу.


- Як гадаєте, чого забракло для перемоги над Гадисовим?
- Валера вийшов з дуже великими емоціями, занадто сильно хотів перемогти, і трішки не виконав всіх настанов. Він функціонально сильніший за будь-кого у світі, і треба було використати цю перевагу, в третьому періоді суперники вже не можуть з ним боротися. Але трішки не виконав, це все від того, що було занадто сильне бажання виграти. Таке трапляється.


- Минулий рік для Андрейцева був не простий?
- Він дуже довго йшов до цього, що є зараз. Після Чемпіонату Світу серед молоді 2008 року, де він став чемпіоном, минуло чотири роки, поки він зміг розкритися. Минулого року в нього були серйозні травми, була зроблена операція. Втратили багато часу, рік відновлювались, але той хто працює, той завжди досягає результату.


- Як на початках можна зрозуміти чи покаже спортсмен в майбутньому результат?
- Який би тренер не був, все залежить від учня. Якщо він не хоче, то ніколи і не досягне нічного. Валера хотів із самого початку. Щось не виходило, та майже все спершу не виходило, але було помітно, що він має дуже велике бажання. Фізичну форму можна зробити, а от прагнення бути першим, повинно бути у людині від народження. Ну і звичайно для результату повинне бути сприятливе конкурентне середовище. В нас в інституті фізкультури є з ким тренуватись, Валера практично виріс на призері Олімпіади Тарасі Данько.


- А що все ж таки залежить від тренера?
- Тренер повинен любити свою роботу. Це дуже тяжка робота і вихідних тут не існує. Якщо хтось вважає, що достатньо закінчити інститут і ти вже тренер, то він помиляється. Тренер так само, як і учень вчиться кожен день.


- Наскільки дисципліновані ваші підопічні?
- Вони дуже слухняні, але контроль потрібен. Причому мені доводиться їх контролювати, не в плані, аби вони тренувались, а в плані того, аби менше тренувались. Деколи доводиться Валеру Андрейцева і Сашу Хоцянівського з залу виганяти. Тому що людина може перетренуватися і її потрібно вчасно зупинити. Тому деколи відправляю їх на прогулянки, або в басейн чи сауну. Тренер повинен це відчувати.


- Валерій зараз пропускає Чемпіонат України…
- Він дуже багато готувався до Чемпіонату Європи. Боровся на Кубку України – виграв, боровся на Київському турнірі – виграв, став другим на Європі. Це велике навантаження, не стільки фізичне, скільки психологічне. Тому зараз у нього полегшений режим, потрібно, аби він знову захотів боротися.


- Ви вже їздили на Олімпіаду з Тарасом, чим Олімпійські Ігри відрізняються від світових та континентальних першостей?
- На Олімпіаді можна чекати всього! Напередодні Олімпіади люди стають чемпіонами світу, а потім приїжджають і навіть не потрапляють в десятку. Це дуже велике психологічне навантаження, тому перемагає  лише справжній боєць.

Олександра Васильчук

http://ukrwrestling.com/