Володарка ліцензії розповіла про суперниць та головні старти року

- У шанувальників жіночої боротьби, практично не було сумнівів, що ви привезете путівку ще з першого ліцензійного турніру. А особисто у вас була така впевненість?
- Це спорт, тому я б не стала називати це впевненістю, я налаштовувалася на результат, але правильніше буде сказати, що була надія. Я непогано відборолася на Чемпіонаті Європи, пройшла в Сербії сильних суперниць, тому реально оцінювала ситуацію.
- Де було складніше на континентальній першості чи на кваліфікаційному турнірі в Болгарії?
- Складно було і там і там. Просто стояли різні завдання. На Європі я боролася для себе, для того, щоб проборотися, відчути суперниць. А в Болгарії була більша відповідальність, адже необхідно було потрапити до фіналу. Там треба було працювати, не тільки на себе, а й на країну.


- Якщо відкинути психологічний тиск, то де були більш складні суперниці?
- Напевно на Європі, там я ще зустрічалася з росіянкою Воробьовою. Для мене вона досить складна суперниця, я двічі їй програвала, але в цей раз виграла. Також на Європі я виграла у дуже незручної для мене суперниці, шведки Джені Франссон, якій поступилася в Софії. На ліцензійному турнірі я знала своїх суперниць, і в австрійської і в польської борчинь я не раз вигравала.


- А з жеребом, де більше пощастило?
- На Європі була дуже сильна підгрупа, чесно кажучи в Болгарії було трошки легше навіть. Тут справа в іншому. Коли налаштовуєшся на перше місце, то підгрупа не важлива, адже все одно необхідно пройти всіх найсильніших суперниць.


- З ким легше налаштуватися на зустріч, з суперницею, яку вже перемагали в минулому, чи бажання взяти реванш у тієї, кому програвали - сильніше?
- Навіть не знаю. У будь-якому випадку потрібно налаштовуватися. Звичайно набагато приємніше нарешті виграти у тої, кому програвала. Мені складно боротися з тими суперницями, з якими постійно доводиться зустрічатися, коли ти знаєш всі її дії, а вона твої.


Ще помітила, що якщо налаштовуватися на когось конкретно, то у цієї борчині ти можеш виграти, але потім є ризик поступитися - інший. Тому завжди налаштовуюсь лише на перемогу, а не на суперницю.


- Вам зазвичай доводиться виступати в останні дні змагань, як проводите час перед виступами? Слідкуйте за колегами по збірній з трибун?
- Мені взагалі-то все одно коли виступати. Буває потрапляєш в перший день, і тоді потім з вільною душею гуляєш. Але моя категорія зазвичай залишається на останній день. Приїжджаю, налаштовуюся і чекаю свого виходу. На боротьбу дивитися не ходжу, тренер не радить, що б не горіти в психологічному плані до боротьби.


- Усередині країни в вашій вазі конкуренція відсутня. У вас достатньо спаринг-партнерів чи доводиться працювати з чоловіками?
- Дійсно в моїй вазі важкувато зі спарингом. На зборах працюю з дівчатами, а вдома в Сумах з чоловіками, тому що я там одна. Доводиться працювати і з дівчатами з менших ваг. Різна вага і різна боротьба, я трохи побоююся тренуватися меншими вагами. Оскільки мені кажуть, що я навіть для 72 кг жорстко працюю. Але наприклад з Юлією Остапчук нормально працюємо, в силі вона мені не програє, вона спритна і досить наполеглива.


- Після повернення з Японії з Кубка світу, чи плануєте ще брати участь у змаганнях?
- Буде ще турнір у Польщі. Але я туди вже не їду. Буду цілеспрямовано готуватися до Олімпіади.


- Чи всі ваші принципові суперниці будуть в Лондоні чи хтось залишився за бортом?
- Найсильніші потрапили на Олімпіаду. З найсильніших там буде Станка Златева, яка двічі упускала олімпійське золото і думаю в цьому році вона ще побореться. Японія, і Китай, також традиційно сильні спортсменки, не важливо кого вони повезуть. Буде шведка сильна. Також в Лондон ще їдуть кілька сильних суперниць з якими мені ще не доводилося зустрічатися. Тому Олімпіада все покаже.

Олександра Васильчук

http://ukrwrestling.com/