Ірина Мерлені готується вдруге стати мамою

На початку літа триразова чемпіонка світу, переможниця Олімпіади в Афінах та бронзовий призер Ігор у Пекіні Ірина Мерлені після майже дворічної перерви повернулася на борцівський килим. Збиралася на початку 2011 року перевірити свої сили на міжнародному турнірі в Красноярську, а за головну мету поставила підкорення олімпійського п'єдесталу Лондона-2012. Але, як з'ясувалося, плани довелося підкоригувати.

- Поки моє повернення у великий спорт відкладається, а, можливо, взагалі не відбудеться, - ошелешила Ірина новиною. - Вся справа в тому, що я готуюся вдруге стати мамою. Якщо чесно, планувала завагітніти відразу після Пекіна. Думала так: якщо знову захочу боротися, у мене буде достатньо часу для відновлення перед Олімпіадою-2012. Але тепер вибирати не доводиться. Поповнення планується у нас десь в лютому-березні, а як далі, покаже час. Якщо буду відчувати себе абсолютно комфортно в ролі дружини, мами й охоронниці вогнища, можливо, у боротьбу вже не повернуся. Хочу ще двох дітей, щоб їх у нас стало четверо, і повністю присвячу себе чоловікові і малюкам. Але не виключено, що мене знову потягне на килим ...

- Тобто Олімпіаду-2012 з планів остаточно не викреслюють?
- Давайте так: Ігри в Лондоні я тримаю в голові. Поживемо - побачимо.

- Скажіть, а що взагалі змушує спортсменів починати все заново? От ви заради чого відновили кар'єру після тріумфу на Олімпіаді в Афінах і народження сина? Нагород у вас в колекції вже тоді було більш ніж достатньо, ви всім все довели ...
- Напевно, перш за все заради тих емоцій, які отримуєш на змаганнях. Але відбувалося все досить тривіально. Після народження Артура я набрала зайву вагу, а кращий спосіб боротьби з кілограмами - фізичні навантаження. Почала ходити в зал, потихеньку набрала форму, стала почувати себе в тонусі, та й тренери свою роль зіграли - мовляв, давай, Іра, повертайся по-серйозному. І я вирішила, що спробую виграти ще одну олімпійську медаль - для сина. З «золотом» в Пекіні, правда, не склалося. Але я цілком була задоволена і «бронзою», хоча раніше третє місце мене ні за що б не влаштувало. З появою в моєму житті Артура я взагалі стала спокійніше, в тому числі і на борцівському килимі.

- Вас не бентежило, що у більшості спортсменів з поверненням не складається? Ось Яна Клочкова, яка зробила тривала перерву після Афін, так і не змогла напередодні Олімпіади-2008 вийти на колишній рівень ...
- Я б не стала так говорити про Яну! Що значить «не змогла»? Вона - велика спортсменка. Думаю, в якийсь момент Яна просто зрозуміла, що і так зробила все можливе, завоювавши чотири нагороди вищої проби на двох олімпійських турнірах. У спорті адже як? У кожного є свій пік, і постійно бути на вершині нереально. Людина може елементарно втомитися від постійних навантажень, організм категорично відмовляється їх сприймати. Падає мотивація, з'являються інші пріоритети, а тут ще поруч виростають нові конкуренти - такі ж амбітні і повні енергії, як ти кількома роками раніше.

Загалом, кожному свій час. От мені, наприклад, в 20 років найбільше хотілося стати олімпійською чемпіонкою. У 22 роки я задумалася про заміжжя, потім з'явилася мрія стати мамою, спробувати себе в чомусь новому - взяти участь у тих же телешоу. Але якщо на якомусь етапі знову захочеться боротися, чому б і не спробувати.

- Ви, напевно, і Артура плануєте відправити у секцію з боротьби?
- Так, але тільки якщо син сам захоче. Поки що йому боротьба подобається. Він частенько бував зі мною на тренуваннях і деколи навіть щось підказував і показував: «Мамо, ти неправильно прийомчик робиш, треба - ось так ...» Смішно, звичайно, хоча я рада, що йому мій вид спорту цікавий. Але для початку планую відвести сина на плавання. Йому в грудні виповниться чотири рочки, в боротьбу поки зарано віддавати.

- Говорячи про поведінку на борцівському килимі, ви одного разу якось порівняли себе з голодною тигрицею. З якою твариною можна асоціювати Ірину Мерлені у повсякденному житті?
- Повірте, вдома або в колі друзів я зовсім інша. Тої агресивності, що необхідно демонструвати під час сутички, немає і близько. Можна сказати, що поза спортом я - біла і пухнаста ... скажімо, кішечка.

- Ось-ось, а багато хто говорить, що боротьба - не жіноча справа. Як, до речі, ви ставитеся до подібних заяв?
- Може, в чомусь і погоджуся, але подивіться, скільки серед нас красивих дівчат. Йде така по вулиці, ніхто й не скаже, що вона займається не жіночим, як ви кажете, видом спорту. До речі, під час кожної першості планети по боротьбі проводиться свій, так би мовити внутрішній, конкурс «Міс світу», а переможниці навіть вручають спеціальну нагороду.

- Ірина Мерлені випадково на цей титул жодного разу не претендувала?
- Мене тричі визнавали найбільш технічною. Але серед українок володаркою корони «Міс світу» по боротьбі є - Тетяна Комарницька, що здобула чимало гучних перемог на рубежі 1990-2000 років.

- Ви сказали, що вам було дуже цікаво взяти участь у різних телешоу. А як вам роль посла України на нещодавніх юнацьких Олімпійських іграх в Сінгапурі?
- Усе було просто супер! Атмосфера панувала практично така ж, як і на «дорослій» Олімпіаді. Я навіть десь у глибині душі пошкодувала, що в часи моєї юності подібні турніри ще не проводилися. Наші хлопчики й дівчатка, а також їх тренери - величезні молодці: виграли купу медалей, а в неофіційному загальнокомандному заліку зайняли третє місце! .. Знаєте, коли ми вирушали в Сінгапур, думала, потрібно буде давати збірникам якісь настанови, ділитися досвідом. Але в цьому не було ніякої необхідності, тому що вони вже справжні професіонали. Залишалося лише якомога активніше підтримувати їх з трибун, що я кожен день і робила. А ще зазнала велику гордість і радість за країну - коли чула привітання: «У вас ще медаль у плаванні», «Ваші знову в легкій атлетиці відзначилися» ... Це дорогого коштує. Я взагалі помітила, що Україну багато хто в світі знає, перш за все, завдяки спорту і таким великим спортсменам, як Сергій Бубка, Андрій Шевченко, та ж Яна Клочкова.

Олег Востряков

http://ukrwrestling.com