У Києві завершився XVIII міжнародний турнір, присвячений видатним українським борцям і тренерам

У Києві пройшов XVIII міжнародний турнір з вільної боротьби, присвячений видатним українським борцям і тренерам. Для наставників вітчизняних жіночої та чоловічої збірних ці змагання - можливість визначитися зі складом команд напередодні чемпіонату Європи, що стартує 6 березня в Белграді , а також чергова перевірка сил також напередодні трьох кваліфікаційних олімпійських турнірів. На даний момент, після чемпіонату світу-2011 чоловіки і жінки здобули зусиллями Ібрагіма Алдатова (вагова категорія - до 84 кг) і Тетяни Лазаревої (до 55 кг) по одній ліцензії. Таким чином, сильній статі доведеться вести суперечку ще за шість перепусток до Лондона-2012, а жінкам - за три.


Не дивно, що цього разу в Києві протягом трьох днів виступили майже всі титуловані українські вільники. Не вистачає хіба що вище згаданої Лазаревої, яка через травму пропустить і найближчий чемпіонат Європи. Також не в кращій формі підійшов до змагань Ібрагім Алдатов, який через наявність ліцензії може цілеспрямовано готуватися до Ігор-2012. У Києві Ібрагім у півфінальній сутичці поступився росіянину Ахмеду Магомедову, а на поєдинок за бронзу проти колишнього громадянина України, а нині представника Німеччини Давида Бічінашвілі не вийшов.


Решті доводити є що. Скажімо, срібному призеру Олімпіади-2008 Андрію Стаднику (до 66 кг). Останнім часом перемогами львів'янин не радував, тому зараз повинен виправдовувати безмежну довіру тренерів фактично заново. У Києві зі своїм завданням Андрій впорався блискуче. У стартовій сутичці він здолав бронзового призера чемпіонату Європи-2009 Еміна Азізова з Азербайджану, потім - росіянина Курбана Газімагомедова. У чвертьфіналі Стадник не залишив жодних шансів торішньому переможцю Київського турніру, своєму земляку Андрію Квятковському. На останнього покладалися великі надії в світлі складання конкуренції багаторічному лідеру. Однак рахунок зустрічі красномовний - 4:1, 6:0 на користь Стадника. У півфіналі Стадник декласував чемпіона Європи-2007 Альберта Батирова з Білорусі (3:0, 4:0), а в фіналі з великим запасом і знову «всуху» розправився з призером Азіатських ігор-2006 Батзорігом Буянжавом.
Цікаво, що напередодні фіналу Андрій хвилювався не стільки за себе, скільки за свою дружину, вихованку львівської боротьби Марію Стадник, яка нині виступає у ваговій категорії до 48 кг за Азербайджан. Остання в 2007 році вирішила змінити громадянство, мотивуючи своє рішення тим, що в Україну тренери збірної не дають їй вийти з тіні олімпійської чемпіонки-2004 Ірини Мерлені. На Олімпіаді-2008 обидві колишні співвітчизниці стояли на третій сходинці п'єдесталу. Потім Мерлені зробила майже чотирирічну паузу у виступах, за цей час народила другу дитину, а Стадник в цьому проміжку зуміла стати чемпіонкою Європи і світу та у 2010-му подарувала чоловікові первістка.

Менш ніж за рік до старту Олімпіади Мерлені вирішила повернутися у великий спорт і на обох турнірах після повернення святкувала перемоги. Особливо вражаючим був успіх Ірини на січневому Гран-прі Яригіна в Красноярську. Але Стадник в цих змаганнях не виступала. Взагалі, на офіційному рівні Ірина та Марія не боролися жодного разу, а в тренувальному режимі, якщо вірити українським тренерам, обидві сутички завершилися впевненими перемогами Мерлені. Але часу з тієї пори пройшло немало. Стадник стала досвідченіше, а суперництво - більш принциповим. Про що говорити, якщо стоячи на олімпійському п'єдесталі в Пекіні, львів'янки демонстративно не подали один одному руки.


І ось довгоочікувана офіційна зустріч. Та, напередодні якої не знаходив собі місця, будучи постійно поруч з дружиною, Андрій Стадник. Зустріч фінальна на Київському турнірі. Мерлені теж підтримував її чоловік, теж борець, але колишній. Правда, Андрій Микульчин швидше допомагав залишитися дружині наодинці і сконцентруватися, адже діти постійно тягнулися до мами, намагалися привернути її увагу до себе.


Мерлені на цей турнір була заряджена фантастично. Це показала ще чвертьфінальна зустріч, де суперницею українки була діюча олімпійська чемпіонка Керролл Хьюн з Канади. Взагалі, в Києві дві олімпійських чемпіонки в найлегшій вазі зустрічалися вперше в кар'єрі. Мерлені, вийшовши на килим, спробувала придушити суперницю ще перед сутичкою. Ірина зробила войовниче обличчя і при цьому видавала страхітливі вигуки. Хьюн вела себе спокійно. Ледве суддя дав свисток до початку зустрічі, як Мерлені вихором кинулася в атаку і, як здалося, відразу вхопила суперницю за волосся на потилиці. Хьюн, нехай і стриманыше, але відповідала «взаємністю». Власне, своїм напором українка придушила суперницю. Всі три бали Ірина виграла, поваливши суперницю на килим після проходів в ноги. Хьюн не відповіла нічим, а єдиний бал вона здобула саме завдяки тому, що суддя покарав Мерлені за захвати за волосся.


Канадка після поразки від Мерлені була пригнічена настільки, що майже безмовно програла і в сутичці втішного турніру німкені Ніні Хеммер. Фінал Хьюн дивилася в компанії своєї канадської подруги, напередодні з цікавістю спостерігаючи за синами Мерлені, не менш енергійними, ніж їх мама. Ірина тим часом у півфіналі своїм напором придушила ще одну перспективну львів'янку Марію Лівач. Перед цією зустріччю суддя, який мав обслуговувати поєдинок, сказав рефері за столом: «Вона так кричить, що навіть мене налякала».


У фіналі Мерлені не кричала. Видно, розуміла, що переляком Стадник не взяти. Обидві суперниці були дуже сконцентровані на боротьбі, лише іноді під час сутички видавлюючи з себе не дуже приємні обопільні «компліменти». Їх чули лише ті, хто знаходився зовсім поруч з килимом. Між тим, склалося враження, що Стадник на даний момент краще готова фізично, вона могутніше і витриваліша. Втім, це не дивно, якщо врахувати, скільки часу Мерлені не боролася і не тренувалася. В цілому українка-азербайджанка не програла ні в чому, крім вибухової потужності. Завдяки цій якості Стадник в кожному з періодів робила по одному результативному ниркові в ноги суперниці, а від агресивних дій у відповідь спроб вміло йшла. Мерлені поступилася.


«Я програла принципову сутичку, але другорядний турнір. Подивимося, як буде на Олімпіаді»- сказала Ірина кореспонденту «Обозревателя».


... В інших вагових категоріях українці в перший змагальний день були не так блискучі. Зокрема, чинна чемпіонка Європи Юлія Остапчук, лише недавно відновившись після травми, довела, що є найсильнішою у ваговій категорії до 63 кг в Україну, перемігши бронзову призерку чемпіонату світу-2010 Аллу Черкасову. Але у фіналі проти дворазової чемпіонки континенту Любові Волосовой з Росії шансів у Юлії, за великим рахунком, не було. Знову-таки - не вистачило фізичної сили.


Ще одні переможниця Євро-2011 сумчанка Катерина Бурмістрова (до 72 кг) програла не лише чемпіонці Європи-2006 Олені Перепелкіній, але і більш молодий землячці Оксані Ващук. Справедливості заради варто сказати, що остання здолала Бурмістрова в сутичці за бронзу без прийомів, завдяки тому, що до неї був більш прихильний жереб. До того ж, за словами наставника жіночої збірної України Володимира Євонова, Катерина виступала з температурою.


Чемпіонка Європи-2009 Наталія Синишин (до 55 кг) боролася у фіналі. Проте у вирішальній сутичці її впевнено здолала бронзова призерка Олімпіади-2008 канадка Тоня Вербек. Та сама, що перемогла на останньому чемпіонаті світу головну внутрішню опонентку Синишин Лазареву.


У чоловіків крім Стадника з медалями перший день завершили ще двоє українців. Але якщо боротьба супертяжа Олександра Хоцянівського (до 120 кг) наставника збірної Руслана Савлохова обнадіяла, то ще одна бронза, взята мухачем Миколою Айвазяном (до 55 кг) залишила лише частку скептицизму. «Якість боротьби, демонстроване Айвазяном, показує, що найлегша вага як був для нас найбільш проблемним, так і залишається» - говорить Руслан Сосланович.


У другий (заключний) змагальний день головна інтрига була закручена навколо вагової категорії до 60 кг серед чоловіків. Справа в тому, що на проведених у столичному Палаці спорту змаганнях влітку минулого року відомий представник змішаних єдиноборств Євген Хавілов сенсаційно переміг одного з найсильніших борців світу в даній вазі, срібного призера Олімпіади-2008, медаліста двох світових першостей, триразового чемпіона Європи Василя Федоришина.


Для Федоришина, який до того часу, починаючи від Ігор-2008, якщо кому й програвав, то на великі свята, та невдача стала справжнім ударом. Тоді Василь навіть відмовився продовжувати боротьбу у втішному турнірі за бронзу.


Волею жереба Хавілов і Федоришин були розведені по різні частини турнірної сітки, а значить, зустрітися могли виключно в фіналі. Але туди потрібно було ще потрапити. Хавілов зі своїм завданням впорався не тільки впевнено, але й ефектно. Всіх своїх суперників (британця Рахру Джатіндера, азербайджанця Агахусейна Мустафаєва і американця Метта Валенти) він подолав з великою перевагою, здобутим в основному за рахунок одного маневру - блискавичного нирка, захоплення зі схрещуванням ніг суперника і подальших накатів.


У Федоришина турнірний шлях до фіналу був куди складніше. Спочатку Василь витратив чимало зусиль, щоб здолати бронзового призера чемпіонату світу-2001 Олександра Контоєва з Білорусі. Потім була непроста сутичка з киргизом Базаром Базаргуруєвим. І лише земляка-суперника по чвертьфіналу Титала Джафаряна Федоришин переміг за явною перевагою, на туше. У півфіналі українець витратив багато сил, щоб здолати дуже рухомого і фізично міцного азербайджанця Хаджі Алієва.


Фінал. Перед сутичкою суперники занурилися в себе, з тренерами майже не розмовляють. Вихід на килим, бавовна по руках, свисток - боротьба. Хавілов, на відміну від усіх попередніх сутичок, не впадає в атаку блискавично, хоча він досить напористий і жорстокий. Федоришин протягом всієї сутички намагався донести до суддів, що суперник пальцями подряпав йому шию. Але реакції на ці апеляції не було. Було абсолютно очевидно, що Хавілов не проти дочекатися обов'язкового клінчу і покластися на жереб. Федоришин у другій половині двохвилинки виглядав помітно активніше і врешті-решт зумів перевести суперника в небезпечне становище і повалити його в партер. Однак повноцінно зайти за спину фавориту не вдалося. Василь спробував вичавити із ситуації максимум, але наразився на контрприйом, оцінений суддями в два бали для Хавілова.


У другій і третій двохвилинці Євген, маючи в кишені виграний період, закрився в захисті ще більше. Федоришин пресингував, шукав варіанти, але ризику в його діях не простежувалося. Тому й не варто дивуватися, що доля цих періодів зважилася за допомогою обов'язкових клінчів. У другому періоді Хавілов витягнув з мішечка синю кульку. А значить, право брати захват за ногу випало його суперникові. Федоришин шанс використав. У третьому періоді ситуація була протилежною. Федоришин, який на «срібному» для себе чемпіонаті світу-2010 в критичній ситуації виривав ногу з захоплення дворазового чемпіона світу Дільшода Мансурова з Узбекистану, цього разу подвигу повторити не зміг.


Руслан Савлохов після сутички заявив, що шанс найближчим часом буде надано обом борцям: «Найближчим часом ми визначимося, хто поїде на чемпіонат Європи. Інший борець зможе виступити в першому ліцензійному олімпійському турнірі. Якщо він не завоює ліцензії, на другий відбір поїде суперник».


Тим часом, крім Хавілова переможцями Київського міжнародного турніру-2012 серед українців стали Андрій Стадник (до 66 кг) і Валерій Андрійцев (до 96 кг). Перемога останнього багатьом здалася несподіваною, адже напередодні краще виглядали шанси молодого Алена Засєєва. Останній в першу чергу відрізняється разючою фізичної міццю. Вона дозволила Засєєву домінувати на килимі навіть у той час, коли суперники брали обов'язковий захват за ногу. Зокрема, в атакуючому положенні в клінчі не зміг придушити Алена бронзовий призер Олімпіади-2008 Тарас Данько. А над американцем Джедом Бергманом трохи раніше Засєєв так і зовсім познущався, не просто встоявши протягом 30-ти відведених секунд на одній нозі, а й виштовхавши суперника в такому положенні за межі килима.


Спочатку аналогічною була ситуація і у фінальній сутичці. У першому періоді Андрійцев отримав право брати обов'язкове захоплення за ногу, але придушити суперника не зумів. Звичайно, тут не можна скидати з рахунків аж ніяк не доскональну технічну підготовленість Валерія. І все ж. Але в другому періоді відбулося неймовірне. Засєєв просто зупинився, став малоініціативним. Андрійцев просто змів суперника з килима своїм напором. Випадково, не травма зупинила Алена?


«Ні, - впевнено каже Руслан Савлохов. - Функціональна готовність і витривалість є слабким для Засєєва місцем вже тривалий час. Над цим компонентом нам потрібно серйозно попрацювати. Інакше претендувати на медалі чемпіонатів світу, Європи та Олімпіад Алену буде складно. Андрійцеву навпаки потрібно вдосконалювати технічний арсенал. Тому що всіх суперників не перештовхаєшь».


У ще одній ваговій категорії - до 74 кг - Україна залишилася без медалей. У цій вазі в нашій країні немає явних лідерів. Дмитро Рочняк відсутній через травму, Гія Чихладзе потрапив під срібного призера Олімпіади-2008 Сослана Тигієва з Узбекистану. Цьому ж супернику, раніше поступившись американцеві Ендрю Хоуї, програв в сутичці за бронзу досвідчений Олег Білоцерківський.


В одній категорії - до 67 кг - без медалі виявилися українські дівчата. Разом з тим, золота підопічні Володимира Євонова не здобули в жодній вазі. Ближче всіх до перемоги у другій змагальний день була чинна чемпіонка Європи Юлія Благиня (до 51 кг), але вона не вийшла на фінальну сутичку проти азербайджанки Патімат Багомедової через травму гомілкостопа. До слова, Богомедовій в півфіналі сенсаційно поступилася чемпіонка світу-2010 у категорії до 51 кг Олександра Когут. Правда, вирішальний епізод викликав багато суперечок. «Під час клінчу Когут, перед тим, як виконати кидок, торкнулася спиною килима, - пояснив автору цих рядків суддівський вердикт рефері з Росії. - Це явне порушення».

Іван Вербицький

http://ukrwrestling.com/