Віце-чемпіон Європи про внутрішню конкуренцію та міжнародних суперників

- У вашій вазі в Україні найбільша конкуренція, і схоже вона приносить свої плоди, вже другій рік поспіль у вазі 96 кг наша держава має медаль на ЧЄ.
- Так, навіть головний тренер збірної Руслан Сосланович в одному з інтерв’ю, зауважував, що у категорії 96 кг у нас найбільша конкуренція. Вважаю, що це тільки на користь. Чим більша конкуренція, тим більше доводиться докладати зусиль, і тим більше працювати. І не мені одному, але і всім, тому у виграші всі спортсмени. До того ж внутрішні суперники в нас дуже серйозні, представників української боротьби знають у світі, і не даремно їх поважають. Завдячуючи здоровій конкуренції, на міжнародні змагання виходиш вже підготовленим.


- Збираючись до Сербії, розраховували на медаль?
- Кожен спортсмен, коли їде на змагання, на що він розраховує – звичайно на перемогу. Всі хто зараз займається в цьому залі (обводить рукою зал інституту фізкультури – авт.), в інших залах?... Всі тренуються заради одного – перемоги.
- Мали уявлення з ким доведеться змагатися? Адже сітка у вас вийшла не проста.
- Перед виїздом тренери нам сказали, хто в якій вазі буде виступати, провели повний інструктаж, розповіли на що очікувати. Потім на місці, вже придивились, хто вже точно буде боротися, як склалась сітка. Тоді вже було зрозуміло з ким доведеться боротися, вже почали готувати певну тактику.


- Націлившись на фінал розуміли з ким там зустрінетесь?
- Взагалі-то всі чекали, що у фіналі буде росіянин. Дивлячись на наші сітки це було дуже прогнозовано. Але це ж боротьба, завжди треба виходити і боротися, а килим покаже. Легких сутичок не буває в принципі. До того ж на Чемпіонаті Європи. Зараз олімпійський рік, це основний рік чотирирічної підготовки спортсмена, і всі налаштовуються показати максимальний результат саме на цей рік.


- Вам дісталися доволі титуловані суперники на шляху до фіналу, як боретесь з авторитетами?
- Вони в першу чергу всі люди, не зважаючи на титули їм, так як і усім доводиться тренуватися. Тому на титули не варто зважати, головне, що ти робиш на килимі, адже тут деколи долі секунди вирішують, як складеться сутичка. Просто потрібно виходити і боротися. Та й тренера завжди налаштовують на перемогу, що потрібно вигравати, не важливо хто перед тобою.


- Наскільки прискіпливо переглядаєте відео власних поєдинків?
- Звичайно дивлюся свої сутички і сам і з тренерами. Фінальна сутичка цього разу показала деякі помилки, недоліки, які потрібно усувати. Занадто сильне було бажання виграти.


- Зараз ви цілеспрямовано готуєтесь до ліцензійного турніру. Вже знаєте хто там буде?
- Поіменно, ще ні. З провідних борцівських країн, ще не мають ліцензії росіяни та азербайджанці. Можливо там будуть інші спортсмени від цих країн, ніж на ЧЄ, це вже вирішує їхній тренерський штаб.


- Дозволили собі трішечки відпочити після повернення з Сербії?
- Я просто перейшов на інший вид роботи. А тренуватися почав вже на другий день після повернення, розбирали з тренерами помилки.


- Яка медаль найцінніша у вашій кар’єрі?
- Я думаю, що на данному етапі, срібна медаль Чемпіонату Європи має для мене найбільше значення. Раніше я перемагав на молодіжних Чемпіонатах Світу та Європи, але тепер це зовсім інший, дорослий рівень.

Олександра Васильчук

http://ukrwrestling.com