Доки олімпійська команда проходить передостанній збір, варто згадати про здобутки наших спортсменів

48 кг
Тріумфально повернувшись на турнірі Яригіна  в лютому на борцівський килим Ірина Мерлені швидко нагадала, хто є хто у жіночій боротьбі. Її бояться. Її поважають, на неї мріють бути схожими. Через травму Ірина пропустила перші ліцензійні турніри, але встигла застрибнути в олімпійський потяг в останній момент.
«Я завжди собі ставлю високі цілі. Ще з першого дня, коли я прийшла на боротьбу, я собі поставила мету стати Олімпійською чемпіонкою. Тоді навіть ще не розуміла, що таке Олімпіада. Лише раз бачила по телевізору трансляцію Олімпійських Ігор і мені дуже сподобалося. І зараз я теж ставлю перед собою велику мету. І постараюся її досягти. У мене є все для цього і все в моїх руках. Головне - це характер. Головне - не здаватися і йти до кінця. Зі свого боку я докладу всіх зусиль, щоб здобути перемогу, але як Бог вирішить, так і буде. Я гідно прийму будь-який результат.»


Перелічувати титули Ірини Мерлені немає потреби, олімпійська чемпіонка, володарка бронзи минулорічної Олімпіади, ця спортсменка відома всьому світу, як втілення справжньої української жінки, що поєднує силу та красу.

До 55 кг
Тетяна Лазарєва одна з найдосвідченіших та найтитулованіших борчинь в нашій збірній. «Першою перемогою для мене стало друге місце на Чемпіонаті України. – згадує спортсменка. - Саме тоді зрозуміла, що в мене може щось серйозно вийде. А першу велику перемогу здобула в 1999 році, ставши третьою на чемпіонаті Європи серед дорослих». Буквально за рік Тетяна здобуває срібло світової першості, а у 2001-му здобуває бронзу ЧС та стає чемпіонкою старого світу, втримавши цей титул і наступного року. «На даний момент в мене дві бронзи та два срібла з планетарної першості. – розповіла нещодавно спортсменка. – І я пам’ятаю, як завоювала кожну з них.»
На змаганнях Тетяна розраховує лише на себе: «Коли спортсмен готовий, вдача йому посміхається. Але якщо його стан залишає бажати кращого, то Фортуна не допоможе. У моїй вазі поєднується швидкість та сила. На мій погляд, категорія 63 кг теж дуже важка. Хоча важко у будь-якій ваговій категорії. Просто в олімпійських вагах конкуренція жорсткіша та більша кількість учасниць на змаганнях. »


Взявши восени минулого року на себе велику відповідальність Тетяна відправилась завойовувати ліцензію для країни. І впоралась з непростим завданням з першого разу: «Звичайно хотілося добути ліцензію і потрапити в призери. Але я розуміла, що конкуренція дуже висока. Були і внутрішні переживання, я розуміла, що непросто буде потрапити навіть до десятки. Загалом, розраховувала на важку боротьбу, так і вийшло.»


До 63 кг
Маючи в колекції три золота юніорської континентальної першості та чемпіонський титул молодіжної першості планети на повний голос про свої амбіції Юлія Остапчук заявила у 2010 на Чемпіонаті Європи в Баку - здобувши бронзу . А вже наступного року львівська спортсменка розпочала свою переможну ходу на континентальній першості, два роки поспіль залишаючись чемпіонкою Європи.
«Завжди приємно отримувати нагороди, — каже Юлія Остапчук, — коли тебе хвалять, а не сварять. Найбільше мене надихає на наступні перемоги, коли стою на п’єдесталі і розумію, що плоди праці та роботи на тренуваннях втілилися у медаль, у позитивний результат. Адже не все завжди виходить під час тренувань. Доводиться тренуватися двічі на день, 11 разів на тиждень. Найбільше мене надихає, коли підіймають руку перемоги. А щодо нагород, то це втіха для батьків, для себе. Мені хочеться змагатися щораз більше та більше і доводити, що я найсильніша щоразу.»


Юля двічі ставала кращою борчинею року за версією Асоціації спортивної боротьби України., у 2007-му та 2010 роках.
За останній два роки Юля перемогла на чемпіонаті Світу серед студентів, відкритому Кубку Росії, і в квітні цього року завоювала олімпійську путівку на першому ліцензійному турнірі.


«Це була велика відповідальність, я мала виборювати ліцензію для участі в Олімпійських Іграх. На початку найголовнішою метою був вихід до фіналу. А коли  вже потрапила до фіналу, то там чекала росіянка Любов Волосова. Я з нею боролась багато разів і все ніяк не могла в неї виграти, і вже якийсь комплекс був. І на європейській першості в 2010 році ми з нею зустрічалися, і на київському турнірі. Тому дуже хотілось виграти саме в неї. Ця перемога перервала ланку невдач.»


До 72 кг
Сумська борчиня Катерина Бурмістрова на професійному килимі одинадцять років! За цей час вона зібрала практично всі медалі найвищої гідності. Здобувши у 2001-му Кубок Світу того ж року Катерина стала чемпіонкою світу. В її колекції п’ять золотих та три срібних медалей континентальної першості! «Першість дуже важко завоювати і ще складніше втримати.» - скаже згодом Катерина.


Здобувши навесні право поїздки на Олімпіаду Катерина почала тренуватись ще більш посилено і знову стала кращою на Кубоку Світу.

«Я налаштовувалася на результат, але правильніше буде сказати, що була надія. Я непогано відборолася на Чемпіонаті Європи, пройшла в Сербії сильних суперниць, тому реально оцінювала ситуацію. Але головна мета, Олімпіада ще попереду!» - розповідає спортсменка про травневий ліцензійний турнір.

http://ukrwrestling.com/