Олександра Когут поділилася, якою ціною їй дісталася медаль вищої проби.

- Олександро, ви їхали на чемпіонат пересічною української спортсменкою, а повернулися чемпіонкою світу. Поділіться відчуттями.
- Безумовно, зараз мене переповнюють емоції. З одного боку, я готова кричати про це всім і скрізь. А з іншого, - розумію, що титул дістався мені не за красиві очі, я багато років тренувалася, працювала над собою. Золота медаль - не подарунок долі, а швидше нагорода за працю. Тому зараз - душевний спокій ...

- Можна сказати, цю перемогу ви вистраждали?
- Звичайно. Я дуже довго йшла до вищого ступеня п'єдесталу. Це моя п'ята світова першість. На перших двох я програла навіть сутички за третє місце. На торішньому чемпіонаті світу в Данії мені вдалося завоювати лише бронзову медаль. На чемпіонаті Європи нинішнього року я знову стала третьою. Тому, готуючись до нинішнього світової першості, я спочатку налаштовувалася, нарешті, перевершити всі свої колишні результати. Дуже рада, що мені це вдалося.

- Багато хто вважає, якщо чемпіон не плаче на п'єдесталі, значить, він усього досяг, йому нецікаво і пора йти зі спорту. Ви часто проявляєте емоції?
- Звичайно (посміхається). Незважаючи на те, що боротьба - серйозний вид спорту з сильним характером, природно, як кожна дівчина, плачу, коли програю або коли щось не виходить. Але з невдачами чергуються перемоги, які теж супроводжуються сльозами. Коли зайняла першу сходинку світового п'єдесталу, сльози буквально струмком текли. Але це були сльози радості.

- Правда, що із золотою медаллю вам вручили ще один подарунок?
- Так! На чемпіонатах світу, які проходять у Москві, організатори часто вручають переможниці не тільки медаль, але і корону. Дуже приємно відчути себе не тільки чемпіонкою, а й справжньою королевою. Така нагорода додає радості перемоги.

- Перед важливими змаганнями сильно нервуєте?
- Трапляється всяке. Часом ніяк не виходить оволодіти емоціями, тому що приймаю все близько до серця. Буває, перед змаганнями виникає страх помилитися, так званий психологічний бар'єр, який заважає сконцентруватися. Перед стартом на чемпіонаті світу я як ніколи була спокійна. Можливо, саме це допомогло думати про головне і стати найсильнішою у світі.

- Як вас підтримують на чемпіонатах ваші тренери Андрій Пістун і Маріанна Бавдик?
- Без підтримки Андрія Ігоревича і моєї сестри Маріанни я не змогла б досягти таких результатів. Вони вірили в мене завжди, навіть у найважчі моменти життя не давали опустити руки. Саме їм я зобов'язана всіма своїми досягненнями. Їх надійне плече поруч - і я готова звернути гори.

- Зізнайтеся, багато синців привезли з чемпіонату світу?
- Ви просто не повірите, жодного. Цього разу я якимось дивом примудрилася замість синців і подряпин отримати золото (сміється). Мабуть, тому що королеві з етикету не можна бути травмованій. ...

- Ваша сила дозволяє відчувати пріоритет над чоловіками?
- Зізнаюся, іноді таке відчуття виникає. Але поза спортивного килима свої навички не застосовую. Проте якщо хтось мене образить, запросто зможу дати здачі.

- Свого часу титулована борчиня Ірина Мерлені сказала, що ви їй не конкурентка. Як прокоментуєте?
- Ірина - видатна спортсменка, але така ж людина, як всі українські «вільниці». З нею ми неодноразово проводили спаринги. Не могла ж вона вам сказати, що боротися зі мною їй не під силу. Кожен спортсмен повинен бути впевнений в собі і не звертати уваги на силу суперника.

- Як проводите час у перервах між змаганнями?
- Кожну вільну хвилинку спілкуюся з улюбленим племінником. Ще люблю слухати музику, ходити по магазинах.

- Яка у вас мрія?
- Якщо говорити про спорт, то хочу потрапити на Олімпіаду й почути український гімн, стоячи на олімпійському п'єдесталі. А взагалі мрію про саме звичайне жіноче щастя - люблячого чоловіка і дітей.

Довідка:
Народилася 9 грудня 1987 у Львові. Вагова категорія: до 51 кг. Досягнення: багаторазова призерка чемпіонатів світу серед юніорів, бронзовий призер чемпіонату світу (2009), бронзовий призер чемпіонату Європи (2010), чемпіонка світу (2010). Майстер спорту міжнародного класу. Тренери: Андрій Пістун, Маріанна Бавдик.

http://ukrwrestling.com/